знаттєлюбність

1. Властивість людини, що полягає в прагненні до набуття знань, інтелектуального розвитку та пізнання навколишнього світу; любов до науки, освіченості.

2. (Заст.) Назва філософської концепції або етичного принципу, що вбачає найвище благо та мету життя в пізнанні, мудрості.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |