Словник Української Мови
Буква
1. Вищий, привілейований прошарок суспільства, що формується з представників родовитих, заможних або титулованих родин, які займають панівне становище в державі; аристократія, шляхта.
2. (перен., збірно) Вища, найбільш впливова частина якоїсь професійної або соціальної групи (наприклад, наукова, фінансова знать).
Приклад 1:
Що тут він прозивався не Хрущ, а Притика… що він кинув у нас жінку і троє дітей, пропадав був – не знать де – три роки без малого… А ось тепер – у пашпорті він уже Хрущем пишеться, та ще й жонатим… Що се воно за знак? з якої це речі така плутаниця?..
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Приклад 2:
Чи то пану сотниковi знать скучно стало, так ви його забавляєте, як малу дитину, що рiзками порете, неначе кого путнього, вербову колоду? – Як колоду?
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”
Приклад 3:
А пан Пiстряк, знать, щось своє надумав; як став серед хати, розводить пальцями i тiльки що хотiв щось сказати, аж ось… брязь плямка! рип дверi!..
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”