Словник Української Мови
1. Жінка, яка володіє глибокими знаннями в певній галузі, фахівчиня, експертка; також жінка, що має високу освіченість і широку ерудицію.
2. У давньоруській та українській традиції — жінка, що володіє таємними знаннями, ворожка, чаклунка, знахарка.
3. (заст.) Жінка зі знатного роду, аристократка.
1. Фахівець у певній галузі знань, людина, яка має глибокі пізнання в якійсь сфері; експерт, авторитет.
2. Людина, яка добре розбирається в чомусь, цінує щось; тонкий цінитель, поціновувач (наприклад, мистецтва).
1. Який має високе суспільне становище, належить до привілейованого стану, аристократії; шляхетний, родовитий.
2. Відомий, видатний, славетний; такий, що має великі заслуги в якійсь галузі.
3. Розм. Дуже великий за розміром, кількістю, силою; значний, чималий.
4. Розм. Дуже хороший, чудовий; якісний.
1. Бути знайомим, підтримувати стосунки з кимось; водити знайомство.
2. Визначати свою приналежність до якогось кола, середовища, групи; ідентифікувати себе з кимось або чимось (наприклад, за професією, поглядами).
3. Розумітися на чомусь, бути обізнаним у певній справі, мати досвід.
4. (У пасивному стані) Бути відомим, на слуху, прославитися.
1. Мати відомості про щось, бути обізнаним у чомусь, усвідомлювати щось.
2. Бути знайомим з кимсь, мати з кимсь особисті стосунки.
3. Вміти щось робити, володіти певною навичкою або майстерністю.
4. (у безособовому вживанні) Бути належним, належати комусь (про обов’язок, звичай тощо).
1. (у спорті, особливо в баскетболі) Стрибком, виконуючи дію під час стрибка або в момент відриву від землі.
2. (переносно) Швидко, різко, несподівано, часто про початок дії або виникнення думки, стану.
1. Привести себе до ладу, підготуватися до чогось, зібратися в дорогу або для виконання певної справи; зробити необхідні приготування.
2. Одягтися в гарний, охайний, часто вишуканий одяг; причепуритися, принадитися.
3. Забезпечити себе необхідними знаряддями, інструментами, обладнанням для роботи.
1. Пристосувати, приладити щось для певної мети; обладнати, влаштувати.
2. (Розм.) Зробити, виготовити, створити щось (часто з натяком на майстерність або ретельність).
3. (Заст.) Привести до ладу, налагодити; організувати, упорядкувати.
1. Який має знаряддя, озброєний знаряддям (застаріле).
2. У складі власної назви: “Знаря́джена грама́та” — офіційний документ у Великому князівстві Литовському XIV–XVIII ст., який надавав феодалу право на володіння землею та селянами.
1. Забезпечувати себе необхідними речами, споряджатися для подорожі або якоїсь справи.
2. Запасатися знаряддям, інструментами або зброєю для певної діяльності.
3. (переносно) Озброюватися знаннями, навичками, аргументами тощо для майбутньої діяльності чи протистояння.