1. Бути ознакою, свідченням чогось; свідчити про щось, означати.
2. Відзначатися, виділятися якоюсь ознакою, подією або явищем (часто у пасивній конструкції “знаменуватися чимсь”).
-
знаменувати
1. Служити знаком, ознакою чогось; означати, свідчити про щось.
2. Урочисто відзначати, святкувати якусь подію, річницю.
3. Застаріле: ставити знак, мітку на чомусь; помічати.
-
знаменування
1. Дія за значенням дієслова “знаменувати”; урочисте відзначення, святкування важливої події, річниці тощо.
2. У християнстві: церковне свято на честь якоїсь знаменної події священної історії або явлення (об’явлення) чудотворної ікони.
3. Заст. Ознака, знак, символ; те, що служить прикметою, ознакою чогось.
-
знамено
1. Прапор, стяг, полотнище на древку, яке є символом держави, організації, військової частини тощо, а також символізує якісь ідеї, переконання.
2. (переносне значення) Символ, втілення, провідна ідея, яка об’єднує людей або вказує мету дій.
-
знаменність
1. Властивість за значенням прикметника “знаменний”; важливість, визначність, видатність.
2. Те саме, що знаменування; дія за значенням дієслова “знаменувати”, тобто служити знаком, ознакою чогось, віщувати, передрікати.
3. У релігійному контексті — свято на честь певної ікони або події священної історії (наприклад, Знамення Пресвятої Богородиці).
-
знамення
1. Явище або подія, яку тлумачать як ознаку, попередження або провісник чогось важливого, переважно майбутнього (часто у релігійному або містичному контексті).
2. У християнстві — образ, ікона або хоругва з зображенням Ісуса Христа, Богородиці або святих, що використовується під час хресних ходів та інших релігійних церемоній.
3. Застаріле та поетичне позначення прапора, стяга, бойового знамени як символу війська, полку або держави.
-
знаменно
1. (вживається переважно у поєднанні з дієсловами “ознаменувати”, “відзначити” та подібними) Так, що має важливе значення, є видатною подією; святково, урочисто.
2. (застаріле) Як символ, знак; символічно.
-
знаменник
1. Математичний термін: число або вираз, що стоїть під рискою звичайного дробу і показує, на скільки рівних частин поділено ціле.
2. Переносне значення: спільна ознака, яка об’єднує різні явища, предмети або осіб; те, що є однаковим, спільним для когось або чогось.
-
знаменний
1. Той, що має важливе значення, є видатним, пам’ятний; такий, що гідний уваги, визначний.
2. Позначений якимсь знаком, символом; той, що носить на собі знак чого-небудь.
3. Стосовний до знаменного співу — давньої форми православного церковного одноголосого співу, записаного крюками (нотаційними знаками), що практикувався в середньовічній Русі та Україні.
-
знаменитість
1. Особа, яка здобула широку популярність, загальну відомість завдяки своїм видатним якостям, таланту, досягненням у певній галузі (наприклад, у мистецтві, науці, спорті).
2. Явище, подія або предмет, які є широко відомими, прославленими, привертають до себе загальну увагу.
3. Заст. Те саме, що слава, популярність, відомість (як абстрактне поняття).