1. Бути ознакою, свідченням чогось; свідчити про щось, означати.
2. Відзначатися, виділятися якоюсь ознакою, подією або явищем (часто у пасивній конструкції “знаменуватися чимсь”).
Словник Української Мови
Буква
1. Бути ознакою, свідченням чогось; свідчити про щось, означати.
2. Відзначатися, виділятися якоюсь ознакою, подією або явищем (часто у пасивній конструкції “знаменуватися чимсь”).
Відсутні