Словник Української Мови
Буква
1. Мати відомості про щось, бути обізнаним у чомусь, усвідомлювати щось.
2. Бути знайомим з кимсь, мати з кимсь особисті стосунки.
3. Вміти щось робити, володіти певною навичкою або майстерністю.
4. (у безособовому вживанні) Бути належним, належати комусь (про обов’язок, звичай тощо).
Приклад 1:
В моїй обладі вода повинна знати береги. Іди на дно!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
— Не потребую знати твого з нею modus coiti1. Скажи мені краще, як вона на тебе ди виться: з відданістю, ввічливістю чи закритістю?» «Я сказав би, що із ввічливою закритістю, отче Антоніо», — відповів він на це.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Твоїм особистим анатомом», — більше нічого дописати вже не вдалося, бо пальці майже розпластаного на столі Перфецького саме дійшли до коліна, до цієї повної чаші насолод… Не знати чому, всі диви лися в їхній бік. «Oho!» — сигналізувала Ада, очі якої робилися ледь- ледь хмільними.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”