Словник Української Мови
Буква
1. Який має високе суспільне становище, належить до привілейованого стану, аристократії; шляхетний, родовитий.
2. Відомий, видатний, славетний; такий, що має великі заслуги в якійсь галузі.
3. Розм. Дуже великий за розміром, кількістю, силою; значний, чималий.
4. Розм. Дуже хороший, чудовий; якісний.
Приклад 1:
Шишак, панцир і меч булатний; Спис з прапором, щит дуже знатний! І пень, мов рицар, в збруї був.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
[613] Кочубеї — український дворянський рід, засновником якого був знатний татарин Кучук-бей (XVII ст. ), охрещений під ім’ям Андрій.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”