знатниця

[znɑtnɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:З

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Жінка, яка володіє глибокими знаннями в певній галузі, фахівчиня, експертка; також жінка, що має високу освіченість і широку ерудицію.

  2. (Історія) –

    У давньоруській та українській традиції — жінка, що володіє таємними знаннями, ворожка, чаклунка, знахарка.

  3. (Історія) –

    (заст.) Жінка зі знатного роду, аристократка.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. знатниця, р. знатниці, д. знатниці, з. знатницю, о. знатницею, м. знатниці, к. знатнице

Більше записів