знатниця

1. Жінка, яка володіє глибокими знаннями в певній галузі, фахівчиня, експертка; також жінка, що має високу освіченість і широку ерудицію.

2. У давньоруській та українській традиції — жінка, що володіє таємними знаннями, ворожка, чаклунка, знахарка.

3. (заст.) Жінка зі знатного роду, аристократка.

Приклади вживання

Приклад 1:
А т і любощі-немощі — гірш вони над ус і болещі у світі, не одходить в ід їх ні жодна вор іжка-знатниця. Вже й л ітечко красне розповнилося, цв іло, а Варка все ще не знала, що він жонатий.
— Невідомий автор, “021 Chornokril”

Частина мови: іменник (однина) |