1. Великий чапелеподібний птах родини чаплевих (Botaurus stellaris), що мешкає на болотах, має захисне буро-жовте забарвлення і видає характерний низький звук, схожий на ревіння.

2. Нерозкастраний самець (прохідник) великої рогатої худоби; бик.

3. Переносно: про високого на росту, міцної статури, грубого або незграбного чоловіка (зневажл.).

4. Дерев’яний пристрій у вигляді важкої колоди або довгого молота, що приводиться в рух водою або парою, для утрамбування ґрунту, подрібнення руди тощо; копер.

5. Назва деяких видів жуків родини пластинчастовусих, зокрема жука-оленя (рідше).

Бувардія — рід вічнозелених чагарників або напівчагарників родини Маренові, поширених у тропічних та субтропічних регіонах Америки, які культивуються як декоративні рослини через їхні яскраві квіткові суцвіття, часто трубчасті та запашні.

Бувардія — загальна назва рослин роду Bouvardia, особливо видів, популярних у квітникарстві та флористиці для створення букетів і композицій.

1. Уроженець або довгожитель села Бувальці (Бувальня) на Чернігівщині, що вперше згадується в історичних документах 1629 року.

2. Заст. Уроженець або мешканець села Бувань (Буване) на Київщині, відомого з XV століття.

3. Перен., розм. Досвідчена, бита життям людина; бувалий чоловік (застосовується переважно до чоловіків).

1. Розповідь про реальні події, випадок із життя, що дійсно трапився; переказ справжньої події, билина.

2. У фольклористиці: жанр усної народної прози, коротка розповідь, що подає випадок, подію, свідком або учасником якої був сам оповідач або його знайомі; розрізняють бувальщини-меморати (спогади) та бувальщини-фабуляти (вигадані сюжети, подані як реальні).

1. Той, хто багато бачив, пережив, зазнав у житті; досвідчена, бита людина.

2. Ветеран, учасник минулих подій (найчастіше військових або походів).

3. (У значенні власної назви) Назва селища міського типу в Україні (Донецька область).

1. Рідкісна назва квітки цибулини садового нарциса, що використовується в деяких регіонах України.

2. У народній творчості та діалектах — зменшувально-пестлива назва для бубонця, дзвіночка або предмета, що дзвонить (наприклад, квітки дзвоники).

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “буба” — назва жука, комахи (переважно жуків-вусачів) у діалектах Західної України, а також у фольклорі та поетичній мові.

2. У літературній мові та розмовній — метафорична або пестлива назва комахи, метелика, жучка.

3. (переносно, розм.) Ласкаве звертання до дитини або коханої людини.

1. Діал. Глухий, невиразний гул, шум, що виникає від руху великої кількості людей, тварин або від віддалених звуків; бурмотіння, гуркіт.

2. Розм. Невиразне, недоладне бурмотіння, мовлення, яке важко зрозуміти; базікання.

3. Розм. Приховане, невдоволене ворчання, вираження незгоди потиху.

1. (діал.) Дія за значенням дієслова “буботати” — видавання низьких, гуркотливих звуків, гуркіт, гуркотіння (наприклад, від грому, від кочення важких предметів).

2. (перен., діал.) Гучна, бурхлива сварка, лайка, галаслива перепалка.

1. Діал. Дію за значенням дієслова “бубоніти” — вироблення низьких, гулких звуків, подібних до гри на бубні; глухе, монотонне гудіння, дзенькіт.

2. Перен., розм. Нудне, одноманітне й невиразне говоріння, базікання; бурмотання.