Словник Української Мови
1. Такий, що може бути використаний у певній ситуації, для певної мети або стосовно певного об’єкта; придатний для практичного вжитку, реалізації.
2. (У логіці, математиці) Такий, що відповідає умовам теореми, правила чи методу і тому може бути до них застосований.
1. Який був використаний для певної мети, знайшов практичне втілення або використання; ужитий, використаний.
2. (У науковому, технічному контексті) Який стосується практичного використання знань, принципів або методів; прикладний.
1. (розм.) Стати стривоженим, насторожитися, почати відчувати небезпеку або тривогу.
2. (перен., розм.) Зайняти оборонну, недружню або ворожу позицію; налаштуватися вороже або з підозрою.
1. Надати чомусь гострої, загостреної форми; загострити.
2. Перен. зробити більш різким, інтенсивним, виразним (про почуття, стан тощо).
1. Віддалена, глуха, малодоступна місцевість; закуток, глушина.
2. Заховане, потаємне місце; закуток, схованка.
3. Переносно: віддалена, ізольована частина чого-небудь (наприклад, держави, території).
1. Попередження, застереження про небезпеку або про можливі негативні наслідки чогось; порада бути обережним.
2. (у спеціальному вжитку) Офіційне письмове або усне попередження, що видається уповноваженим органом особі, яка порушила правила або закон, з метою запобігання повторення правопорушення.
Переставати рухатися або функціонувати внаслідок спрацювання стопорного механізму або іншої перешкоди.
Перенісне значення: раптово припинятися, зупинятися (про процес, діяльність, розвиток подій).
1. Зупиняти рух механізму або його частини за допомогою спеціального пристрою — стопора.
2. Перен. Різко переривати, припиняти якийсь процес, дію, розвиток подій.
Дія за значенням дієслова “застопорювати” — примусове зупинення або блокування руху, процесу чи механізму, часто за допомогою спеціального пристрою (стопора).
Стан, коли рух, розвиток подій або технічний процес було зупинено, припинено, заблоковано.
У техніці — пристрій або механізм, що призначений для фіксації, утримання рухомої частини в нерухомому положенні.
1. Зупинитися, перестати рухатися або функціонувати, часто через механічну несправність або перешкоду.
2. Різко уповільнитися або припинитися (про процес, розвиток подій, діяльність).
3. Перен. Втратити здатність діяти або мислити, стати нерішучим, завагатися.