Древослів

Словник Української Мови

  • лиха

    1. (у фольклорі та поетичній мові) Уособлення біди, нещастя, горя; зла сила, що приносить страждання.

    2. (заст., у фразеологізмах) Нещастя, біда, горе (наприклад, “лиха година”, “з лихою”).

  • лихацтво

    1. Властивість, яка проявляється в удаваній хоробрості, зайвій відвазі, часто безглуздій та показній; зарозумілість, зухвалість.

    2. Поведінка, вчинки, характерні для лихача — людини, схильної до такої показної відваги або зухвалості.

  • лихацький

    1. Стосовний до Лихачів, пов’язаний з ними.

    2. Притаманний Лихачам, характерний для них.

  • лихач

    1. Той, хто схильний до лиха, нещастя; невдаха, нещасливець.

    2. Сміливий, відчайдушний чоловік, часто про того, хто ризикує, нехтує небезпекою (наприклад, швидкісний водій, козак-воїн).

    3. (переносно) Про того, хто має хист, умілість до чогось, майстер; часто вживається з відтінком захвату або іронії (наприклад, “лихач на всі руки”).

  • лихачити

    1. Робити щось необережно, ризикуючи, наражаючи себе або інших на небезпеку; діяти з лихом, на лихо.

    2. Розважатися, веселитися шумно та нестримано, часто з відтінком бешкетування або пустощів.

    3. Застаріле: завдавати комусь лиха, неприємностей; чаклувати, наводити порчу.

  • лихачитися

    1. Діяти необачно, ризиковано, зокрема керуючи транспортним засобом на великій швидкості з порушенням правил, проявляючи зухвалість та брак відповідальності.

    2. Поводити себе зухвало, зарозуміло, викликаюче; чванитися, задиратися.

  • лихачов

    Лихачов — українське прізвище.

    Лихачов — російське прізвище, поширене серед україномовного населення.

  • лихва

    1. Відсотки, що їх позичальник сплачує позикодавцю за користування позиченими грошима або майном; процент.

    2. (переносно) Надмірна, грабіжницька вигода, прибуток, отримані з використанням чиїхось труднощів або потреби.

    3. (застаріле) Прибуток, користь, бариш.

  • лиходійний

    1. Який має намір заподіяти зло, шкоду або страждання іншим; зловмисний, злісний.

    2. Пов’язаний з лиходійством, що виражає лиходійство або властивий лиходію.

  • лиходійство

    Злісний, злочинний вчинок; дія, спрямована на заподіяння шкоди, страждання або зла іншій особі чи суспільству.

    Систематична, згубна діяльність, що характеризується жорстокістю та порушенням моральних і соціальних норм; злодіяння.

    У контексті художньої літератури, фольклору або міфології — втілення зла, діяльність негативного персонажа (лиходія), спрямована проти добрих сил.