1. Наукова дисципліна на стику біології та генетики, що вивчає закономірності спадковості та мінливості живих організмів, механізми передачі та реалізації спадкової інформації, а також методи їх дослідження та впливу на них.

2. Розділ генетики, присвячений дослідженню генетичних процесів саме в біологічних системах (на відміну, наприклад, від молекулярної генетики), часто з акцентом на популяційну та еволюційну генетику.

1. Біогенетизм — це біологічна концепція, що стверджує, що в процесі індивідуального розвитку (онтогенезу) організм коротко повторює основні етапи еволюції свого виду (філогенезу), тобто «онтогенез є коротким повторенням філогенезу». Цей принцип також відомий як біогенетичний закон Геккеля-Мюллера.

2. У ширшому сенсі — напрям у біології, який намагається пояснити будову та розвиток живих організмів виключно або переважно спадковими факторами, мінливістю та природним добором, акцентуючи увагу на еволюційному минулому виду.

1. Біологічна теорія, що стверджує походження живого лише від живого і заперечує можливість спонтанного зародження життя з неживої матерії в сучасних умовах.

2. Процес історичного розвитку живих організмів або окремих живих систем; онтогенез або філогенез.

1. Біологічний принцип, згідно з яким кожен живий організм походить від іншого живого організму; заперечення можливості самозародження життя.

2. Процес утворення та розвитку живих організмів, що охоплює всі етапи їх існування від зародження до загибелі.

3. У біохімії — біосинтез складних органічних сполук (наприклад, білків, вуглеводів) у живих організмах.

1. Органічна сполука, що містить азот і фосфор, живильна речовина для водних рослин, яка при надлишку може спричиняти забруднення водойм (евтрофікацію).

2. Застарілий біологічний термін для позначення гіпотетичної найпростішої одиниці живої речовини, якій приписували властивість самовідтворення.

3. У геохімії — хімічний елемент, що обов’язково входить до складу живих організмів і бере активну участь у біологічних процесах (наприклад, вуглець, кисень, водень, азот).

Біогельмінтози — група гельмінтозів, збудники яких для завершення свого життєвого циклу потребують зміни одного або кількох проміжних хазяїв (наприклад, молюсків, комах, риб, ракоподібних), де відбувається розвиток їхніх личинкових стадій; до людини або іншого кінцевого хазяїна збудник потрапляє при вживанні в їжу заражених проміжних хазяїв або через укуси кровосисних комах.

Захворювання, спричинене біогельмінтами — паразитичними червами (гельмінтами), для розвитку яких обов’язкова зміна одного або кількох проміжних хазяїв (наприклад, комах, ракоподібних, молюсків, риб або ссавців), у тілі яких відбуваються певні стадії їхнього життєвого циклу, перш ніж вони стануть здатними заразити людину або іншу кінцеву тварину.

Біогельмінт — паразитичний черв (гельмінт), життєвий цикл якого обов’язково включає зміну одного або кількох проміжних хазяїв (наприклад, комах, молюсків, ракоподібних, хребетних), де відбувається розвиток личинкових стадій, тоді як статевозріла форма паразитує в остаточному хазяїні.

Біогельмінт — представник групи гельмінтів (зокрема, деякі стрічкові черви (цестоди) та круглі черви (нематоди)), для яких характерний описаний складний життєвий цикл із участю проміжних хазяїв (на противагу геогельмінтам, чиї личинки розвиваються без проміжного хазяїна, у зовнішньому середовищі).

Газоподібне паливо, що утворюється внаслідок анаеробного (без доступу кисню) бродіння органічних речовин (біомаси) — наприклад, гною, рослинних відходів, осаду стічних вод — за участі бактерій.

Суміш газів, у складі якої переважає метан (CH₄, 50–75%) та діоксид вуглецю (CO₂, 25–45%), а також можуть міститися незначні кількості сірководню, азоту, водню та інших домішок.

Відновлюване джерело енергії, що використовується для отримання тепла, електроенергії, а також як паливо для двигунів або після очищення — для подачі в газові мережі.

1. Біовіт — власна назва полівітамінного препарату, що містить комплекс вітамінів групи B (B1, B2, B6, B12) та інші компоненти, який використовується для лікування та профілактики гіповітамінозів, захворювань нервової системи та інших станів.

2. Біовіт — власна назва лікарського засобу у формі мазі або крему, що має протизапальну, антибактеріальну та регенеруючу дію, призначеного для зовнішнього застосування при ушкодженнях шкіри.