Словник Української Мови
1. У математиці, зокрема в теорії чисел — такий, що не є простим числом, тобто натуральне число, більше за одиницю, яке має більше двох дільників (є складеним числом або одиницею).
2. У переносному значенні — такий, що відрізняється складністю, неочевидністю, навмисно або в силу обставин ускладнений, не простий; протилежний простому, елементарному.
1. Створений на основі антипротонів, властивий антипротонам, що стосується антипротонів.
2. Призначений для дослідження, виявлення або роботи з антипротонами.
Спрямований проти профспілок, їхньої діяльності, прав чи інтересів; ворожи до профспілкового руху.
1. Напрям у філософії та критичній психіатрії середини XX століття, що радикально заперечував традиційну психіатрію, розглядаючи її як репресивний інструмент суспільства для контролю над особистістю, а психічні розлади — не як хвороби, а як форми екзистенційного протесту або соціально зумовлені кризи.
2. Сукупність теоретичних поглядів та суспільних рухів, що виступають проти примусового лікування, медикаментозного контролю поведінки, стигматизації душевнохворих і загалом проти системи інституційної психіатрії, відстоюючи право на психіатричну самовизначення.
1. Філософська та методологічна позиція, що заперечує можливість пояснення соціальних, культурних або художніх явищ через аналіз психічних станів, мотивів та переживань індивіда, наголошуючи на самоцінності та об’єктивній логіці цих явищ.
2. У літературознавстві та мистецтвознавстві — напрям або принцип, що відкидає психологізм як метод творчості та аналізу, спрямований на глибоке розкриття внутрішнього світу персонажів, на користь зображення зовнішніх, об’єктивних форм буття, структурних зв’язків або соціальних ролей.
1. Який стосується антипсихотиків — лікарських засобів, призначених для лікування психозів та інших тяжких психічних розладів (наприклад, шизофренії, біполярного розладу), шляхом усунення або пом’якшення таких симптомів, як галюцинації, марення, сплутаність свідомості.
2. Який має властивість антипсихотика; такий, що виявляє протипсихотичну дію.
Антиптозис — у риториці: стилістичний прийом, коли слово, яке мало б стояти в називному відмінку, навмисно вживається в іншому відмінку для надання вислову більшої виразності або логічного наголосу.
Антиптозис — у граматиці: випадок відхилення від звичайного відмінкового вживання іменника, зокрема вживання іменника в ролі присудка не в називному, а в знахідному відмінку.
1. Призначений для профілактики або лікування сказів (рабісу).
2. Стосовний до боротьби зі сказом (рабісом).
1. (хімія) Речовина, яка уповільнює або повністю припиняє радикальні хімічні реакції, зв’язуючи вільні радикали; інгібітор радикальних процесів.
2. (політика, суспільство) Прибічник поміркованих, поступових змін, противник радикальних (різких, крайніх) методів, ідей або дій у політиці та суспільному житті.
1. (у техніці, геометрії) спрямований або розташований протилежно до радіального напрямку; такий, що відходить від центра або осі обертання не по радіусу, а в протилежному або перпендикулярному напрямку.
2. (у транспортному плануванні, містобудуванні) такий, що не сходиться до єдиного центрального ядра, а організований за іншим (наприклад, лінійним або поліцентричним) принципом; протилежний радіальній схемі розвитку.