1. Напрям у філософії та критичній психіатрії середини XX століття, що радикально заперечував традиційну психіатрію, розглядаючи її як репресивний інструмент суспільства для контролю над особистістю, а психічні розлади — не як хвороби, а як форми екзистенційного протесту або соціально зумовлені кризи.
2. Сукупність теоретичних поглядів та суспільних рухів, що виступають проти примусового лікування, медикаментозного контролю поведінки, стигматизації душевнохворих і загалом проти системи інституційної психіатрії, відстоюючи право на психіатричну самовизначення.