Значення
-
(психол.) Свідома або несвідома поведінка, коли людина систематично обмежує власні можливості, занижує свої досягнення або уникає ситуацій, що могли б призвести до її розвитку, успіху чи благополуччя, тим самим завдаючи собі шкоди.
-
(філос., соц.) Феномен, при якому індивід або група діями, спрямованими на задоволення миттєвих інтересів або мінімізацію зусиль, підриває основи власного довгострокового благополуччя, свободи або цілісності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самообкрадання, р. самообкрадання, д. самообкраданню, з. самообкрадання, о. самообкраданням, м. самообкраданні, к. самообкрадання