1. (психол.) Свідома або несвідома поведінка, коли людина систематично обмежує власні можливості, занижує свої досягнення або уникає ситуацій, що могли б призвести до її розвитку, успіху чи благополуччя, тим самим завдаючи собі шкоди.
2. (філос., соц.) Феномен, при якому індивід або група діями, спрямованими на задоволення миттєвих інтересів або мінімізацію зусиль, підриває основи власного довгострокового благополуччя, свободи або цілісності.