Словник Української Мови
1. Хімічний термін, що стосується ацетооцтової кислоти (CH₃COCH₂COOH) або її солей (ацетоацетатів), наприклад: ацетооцтовий естер, ацетооцтова кислота.
2. У біохімії та медицині — пов’язаний з продуктами метаболізму жирних кислот у печінці, зокрема з утворенням ацетооцтової кислоти як одного з кетонових тіл, наприклад: ацетооцтовий аніон, ацетооцтове тіло.
1. Хімічний термін, що стосується етилового ефіру ацетооцтової кислоти (етилацетоацетату) — органічної сполуки, важливого реагенту в органічному синтезі, зокрема в ацетооцтовому синтезі.
1. Хімічний термін, що стосується похідної ацетооцтової кислоти, в якій один атом водню замінено на метильну групу (-CH₃); метиловий ефір ацетооцтової кислоти.
Ацетотіамід — хімічна сполука, похідна тіаціду, що використовується як інгібітор карбоангідрази, зокрема в наукових дослідженнях.
Ацетофенон — органічна сполука, ароматичний кетон, що має формулу C₆H₅C(O)CH₃; безбарвна рідина або кристали з характерним запахом черемхи та бурштину, яка використовується як душиста речовина в парфумерії, ароматизатор у харчовій промисловості та як проміжний продукт в органічному синтезі.
Ацетофенон — лікарський засіб (одна з лікарських форм кетаміну) для ін’єкційного наркозу, що застосовується в ветеринарній медицині.
1. (у біології) Позбавлений голови або чітко вираженого головного відділу; безголовий (про організми, їхні стадії розвитку або колонії).
2. (у літературознавстві, про вірш) Такий, що починається без наголосу на першому складі; що має безнаголошу початку стопу.
3. (у політичній термінології, перен.) Позбавлений єдиного, чіткого керівництва або централізованої влади; безголовий (про організацію, рух тощо).
Ацефен — власна назва торгової марки ноотропного препарату на основі мефеноксату, що застосовується в медицині для покращення метаболізму мозку та при астенічних станах.
1. Медичний термін, що означає підвищення кислотності крові внаслідок порушення кислотно-лужної рівноваги організму; ацидоз.
2. У біохімії — стан, коли в організмі накопичуються кислі продукти обміну речовин або втрачаються лужні сполуки.
1. (у хімії) що стосується ацидиметрії — методу кількісного хімічного аналізу для визначення концентрації кислот у розчині шляхом титрування їх стандартним розчином лугу.
2. (у хімії) призначений для ацидиметричних вимірювань або пов’язаний з ними (наприклад, про ацидиметричний метод, ацидиметричне титрування).
1. (фармакологія) Торгова назва лікарського препарату, діючою речовиною якого є бетаїн гідрохлорид; застосовується як засіб, що підвищує кислотність шлункового соку при його недостатності.
2. (хімія, розм.) Скорочена назва нікотинової кислоти (вітаміну РР, вітаміну В₃), що вживалася в медичній та фармацевтичній практиці.