Значення
- (Лінгвістика) –
Діал. Глухий, невиразний гул, шум, що виникає від руху великої кількості людей, тварин або від віддалених звуків; бурмотіння, гуркіт.
- (Лінгвістика) –
Розм. Невиразне, недоладне бурмотіння, мовлення, яке важко зрозуміти; базікання.
- (Лінгвістика) –
Розм. Приховане, невдоволене ворчання, вираження незгоди потиху.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. буботіння, р. буботіння, д. буботінню, з. буботіння, о. буботінням, м. буботінні, к. буботіння