буботіння

1. Діал. Глухий, невиразний гул, шум, що виникає від руху великої кількості людей, тварин або від віддалених звуків; бурмотіння, гуркіт.

2. Розм. Невиразне, недоладне бурмотіння, мовлення, яке важко зрозуміти; базікання.

3. Розм. Приховане, невдоволене ворчання, вираження незгоди потиху.

Приклади вживання слова

буботіння

Приклад 1:
Буботіння розмови. Шелест дощу.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”