ім’я

Приклад 1:
Та ідуть на прю, як на свято, За горде незім’яте «я», За гідність твою розіп’яту, За твоє, Людино, ім’я! Де платити ще стільки доводиться За гідність, обрану з тисяч доль?
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
«Хтось, може, з рідного міста, може, з рідної вулиці»: Сонце, воля, весь світ і два якихось незнайомих хлопчиська, що знають його ім’я, лишилися по той бік. IV «Фабрика-кухня»… Якщо існує «той світ» по думці всіх смертних, то оце він і є. Світ по той бік таємничої брами, що розділила життя на відоме й невідоме, на просте й загадкове.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”

Приклад 3:
Навіть нове число «Archiv für klassische Altertüimer» не принесло йому втіхи, дарма що там була надрукована розвідка Вілляммовіца-Мюллендорфа, а в одній з рецензій, вміщених у часописі, було згадане його власне ім’я, з посиланням на його книжку «Особливості синтакси грецьких написів у ляпідарних пам’ятках північного Причорномор’я». Комаха гуляв по вогких доріжках скверика.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”