Словник Української Мови
1. Стосовний до огузів — тюркських племен, що в X–XI століттях кочували Середньою Азією та склали основу туркменського, азербайджанського, турецького та гагаузького народів.
2. Належний до групи тюркських мов (огузької підгрупи), до якої входять турецька, азербайджанська, туркменська, гагаузька та деякі інші мови.
1. Властивість або стан того, що розшматоване; подрібненість на окремі, часто невеликі частини, фрагменти.
2. Переносно: внутрішня роздробленість, відсутність цілісності, єдності (про суспільство, організацію, думки тощо).
Розривати, роздирати на шматки, частини.
Переносно: розчленовувати, аналізувати щось складне на складові частини, часто з негативним відтінком (наприклад, про надмірно детальний аналіз твору).
1. (розм.) Поглянути навкруги, оглянутися, обвести поглядом простір навколо себе.
2. (перен., розм.) Оцінити обстановку, ситуацію; орієнтуватися в нових умовах.
Розпадатися на шматки, розриватися на частини (про тканину, одяг тощо).
Переносино: втрачати цілісність, єдність; розпадатися, роз’єднуватися (про організацію, колектив, сім’ю).
Розчленовуватися, розриватися на частини (про тіло, органи).
1. Дія за значенням дієслова “розшматувати”; процес різкого розривання, подрібнення на окремі частини, шматки, що супроводжується руйнуванням структури чогось цілісного.
2. (переносне) Глибоке психологічне чи емоційне страждання, внутрішній розлад, душевна роздвоєність або розкол, що призводить до втрати цілісності особистості.