орієнтуватися

1. Визначати своє місцезнаходження або напрямок руху відносно сторін світу, навколишніх предметів, місцевості; розпізнавати, де знаходишся.

2. Перен. Розбиратися в чомусь, добре знати стан справ у певній галузі, ситуації; вміти знаходити потрібні відомості або правильний підхід.

3. Керуватися чимось, брати щось за основу, критерій для своїх дій, поглядів або оцінок.

4. Бути спрямованим, зверненим у певний бік (про предмети, будівлі тощо).

Приклади вживання

Приклад 1:
Поступово, звісно, вона набуває фахових знань, починає орієнтуватися в цьому новому для неї культурному світі, та з самого початку народжується, формується в ній те, що я назвала б «коцюбинськоцентричністю». З позицій Коцюбинського навіть починає дивитися на сучасну цьому письменникові російську літературу.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Автограф написаного в 1776 р. трактату «Икона Алківіадская», редагованого автором пізніше, свідчить про його очевидне намагання орієнтуватися на правила російського правопису, складені, як вважають, харків’янином І. Переверзєвим і призначені спеціально для українців (Харків, 1792). Так, Сковорода виправляє в іменниках жіночого роду в місцевому відмінку однини и на t (наприклад, замість по земли пише по землі, в пустыни— в пустині, на яблони — на яблоні), замінює закінчення іменників у множині з и на ы (вітри на вѣтрьі), ближчу до живої мови фор· му синов на церковнослов’янську сыны (родовий відмінок множини) і т. п. У радянському мовознавстві встановилася думка, що твори Сковороди написані староукраїнською книжною мовою другої половини XVIII ст., коли остання поступово вже виходила з ужитку.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
У магнітному полі гантель може орієнтуватися в просторі в трьох різних положеннях, тому що у випадку l = 1 m може такі 3 значення: +1, 0, -1. Тому електронні хмари витягнуті за координатними осями x, y і z, причому вісь кожного з них перпендикулярна двом іншим.
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”

Частина мови: дієслово () |