Древослів

Словник Української Мови

  • огузка

    1. (історична) Назва однієї з тюркських племінних груп, що брала участь в етногенезі сучасних гагаузів, турків та інших народів.

    2. (географічна) Рідкісна назва невеликої затоки чи лиману, зокрема Огузка — стара назва Тендрівської затоки в Чорному морі.

  • розшугатися

    1. Розгулятися, розвеселитися, набути бадьорості та жвавості (часто після періоду сумного або млявого настрою).

    2. Розбалакатися, стати розмовним, розговоритися (переставши соромитися або бути замкнутим).

    3. Розігнатися, набрати швидкості (про механізм, транспортний засіб тощо).

  • огузковий

    1. Стосовний до огузків (тюркських племен, що становили основу середньовічних тюркських народів), пов’язаний з ними.

    2. Належний до мов огузької групи тюркської гілки алтайської мовної сім’ї (наприклад, турецька, азербайджанська, туркменська, гагаузька).

  • розшугнути

    1. Розсунути, розіпхнути, розштовхати щось, що було зімкнуте або збите в щільну масу.

    2. Розкрити, розтулити (наприклад, вії, повіки).

    3. Розплющити, розкрити широко (очі).

  • огузкуватий

    1. Який має великий огузок, тобто округлі, повні сідниці або задню частину тіла.

    2. (переносно) Про предмет, що має потовщену, округлу нижню частину, схожу на огузок.

  • розшліхтувати

    1. Розібрати, розкріпити шліхти (дерев’яні клини, що забиваються в щілини для з’єднання деталей).

    2. Розібрати, розкріпити з’єднання, виконане за допомогою шліхтів.

  • огузкуватість

    1. Властивість за значенням прикметника “огузкуватий”; характерна риса тієї чи тієї частини тіла (переважно сідниць), що має форму, схожу на огузок (велику грушу).

    2. Розм. Про повільність, незграбність у рухах або млявість у діях, поведінці.

  • розшліхтуватися

    1. Втрачати щільність з’єднання, поступово виходити з пазів або зчленування (про деталі конструкції, елементи будови тощо).

    2. Перен. Ставати менш згуртованим, втрачати цілісність, починати розпадатися (про колектив, угруповання, організацію).

  • огузок

    1. Історична назва західної групи тюркських племен, що в IX–XI століттях кочувала в Середній Азії та Приараллі, та їхніх нащадків; предки сучасних туркмен, азербайджанців, турків та інших тюркських народів.

    2. Застаріла назва турецької мови, що вживалася в українській літературі до початку XX століття.

  • розшматований

    1. Який був розірваний, розтятий або подрібнений на шматки, часто з насильством або з особливою жорстокістю.

    2. (Переносно) Сильно пошкоджений, зруйнований, розбитий на частини; розірваний на клаптики (про матеріальні та абстрактні об’єкти).