Словник Української Мови
1. Властивість за значенням прикметника “огульний”; загальність, узагальненість, абстрактність, які не враховують конкретних деталей, особливостей або винятків.
2. Загальне, неконкретне твердження, судження або підхід; узагальнення, що не має достатньої обґрунтованості або точності.
Розпадатися на шматки, розриватися на частини (про тканину, одяг тощо).
Переносино: дуже втомлюватися, виснажуватися від важкої праці, тривалих переживань.
1. Узагальнено, без урахування індивідуальних особливостей або конкретних обставин; загалом, без розбору.
2. Недобросовісно, безпідставно, голослівно (зазвичай стосовно критики, звинувачень).
3. (Застаріле) У великій кількості, масово, всі разом.
1. Розв’язати, послабити або зняти щось туго затягнуте, закріплене вузлом, петлею (наприклад, шнурки, мотузку).
2. Розстебнути, відкрити одяг, що був туго застібнутий або зав’язаний.
3. Перен. Розкутися, стати менш стриманим, звільнитися від внутрішніх обмежень.
1. Розв’язатися, розпуститися (про вузол, шнурки тощо); втратити зв’язаність, щільність, розпастися на складові частини.
2. Перен. розм. Розслабитися, втратити зібраність, дисциплінованість; розгубитися, розхитатися морально або фізично.
1. Стосовний до огурів, властивий огурцям; призначений для огурців.
2. Приготований з огірків, що містить огірки; зроблений на основі огірків.
Розшморгування — процес вилучення, витягування або вивільнення чогось із затисненого, защемленого стану, часто шляхом розтискання, розкріплення або подолання тиску.
Розшморгування — у технічних та побутових контекстах: дія за значенням дієслова “розшморгувати”, тобто звільнити що-небудь, що було туго затиснуте, заклинене або застрягле (наприклад, деталь із паза, предмет із щілини).
Розшморгування — у переносному значенні: вихід із скрутного, незручного або тискового становища, подолання труднощів, що обмежують дії.
Розшморгувати — розв’язати, послабити або зняти шморг (мотузку, шнур, ремінець тощо), що щільно стягував, зав’язував чи фіксував щось.
1. Дієслово доконаного виду, похідне від «бігати». Позначає дію, що полягає у завершенні бігу, пересування бігом; перестати бігати.
2. (розм.) Пробігти певну відстань або пробігати протягом якогось часу, виконуючи цю дію до втоми, до певної межі або до кінця.
3. (перен., розм.) Провести якийсь час, займаючись чимось інтенсивно, часто метушливо, або набути певного досвіду через активну діяльність.