Древослів

Словник Української Мови

  • розшнуровуватися

    1. Розстібатися, розкриватися за допомогою шнурівки, коли шнурки послабляються або виймаються.

    2. Перен. Розпадатися, втрачати цілісність або зв’язок між частинами.

  • одбрестися

    1. (розм.) Повільно, з труднощами дістатися кудись, дійти до якогось місця, часто пішки.

    2. (перен., розм.) З великими труднощами, ледве досягти чогось, добитися чогось.

  • розшнурування

    1. Дія за значенням дієслова “розшнурувати” — розв’язування, розпускання шнурів, шнурівки, звільнення від шнурів.

    2. Переносно — процес послаблення, розхитування, дестабілізації (наприклад, системи, зв’язків, структур).

  • одв

    1. Абревіатура від «Об’єднаний демократичний виборчий штаб» — тимчасова коаліція політичних сил, створена для координації дій під час виборчої кампанії.

    2. Абревіатура від «Окружна державна управа» — адміністративно-територіальний орган державної влади в певних періодах історії України (наприклад, за часів УНР).

    3. Абревіатура від «Організація державної безпеки» — назва спецслужби в деяких країнах, що може вживатися в історичному або політичному контексті.

  • розшнурувати

    1. Розв’язати, послабити або зняти шнурівку (назування, ременя тощо).

    2. Переносно: послабити, зменшити напругу, контроль або суворість у чомусь.

  • одверсія

    1. (від лат. adversus — протилежний) У лексикографії та лінгвістиці — рідкісний термін для позначення антонімії, тобто семантичного відношення протилежності між словами або поняттями (наприклад, «день» — «ніч», «тепло» — «холод»).

    2. (від англ. aversion — відраза, огида) У психології, соціології — стійке відчуття неприйняття, відрази або сильна неохота щодо когось або чогось; форма поведінкової реакції уникання.

  • розшнуруватися

    1. Розв’язатися, розпуститися (про шнурки, шнурівку).

    2. Перен. Розстебнутися, стати вільним від зашнуровування (про одяг, взуття).

  • одвершок

    1. (діал.) Верхівка, верхня частина чогось, зокрема дерева.

    2. (діал.) Верхній кінець, край або початок чогось (наприклад, вулиці, села).

    3. (діал.) Невелика горбиста височина, пагорб.

  • розшолопати

    1. Розбити, розтрощити, зруйнувати щось тверде, крихке (переважно про скло, посуд тощо).

    2. Розгромити, розбити наголову (про військові дії, сутичку).

    3. Розкрити, викрити чиїсь таємні плани, наміри; розвіяти ілюзії.

  • одвіку

    1. З давніх-давен, з незапам’ятних часів; від початку існування світу або чогось.

    2. (У поєднанні з запереченням “не”) Ніколи, в жодну пору, за весь час.