Розмовне, експресивне. Розкрити рота від подиву, здивування, захоплення або недоуміння; виразно виявити здивування мімікою обличчя.
Розмовне, образливе. Стати незграбним, розхлябаним, незібраним; втратити форму або дисципліну.
-
одвільжати
1. (діал.) Звільняти, визволяти когось або щось від чогось, позбавляти обмежень чи тягаря.
2. (перен., рідк.) Робити вільнішим, легшим, менш напруженим (про стан, почуття тощо).
-
розшплінтовування
Процес видалення шплінтів (шплінтів, штифтів) з деталей або механізмів для їх розбирання чи демонтажу.
Технологічна операція в машинобудуванні, що полягає у вийманні розпірних штифтів (шплінтів), які фіксують положення з’єднувальних елементів (наприклад, шпонок, втулок, осей).
-
одвільжатися
1. (про тварин, особливо коней) Позбавлятися вільготності, надмірної вологості в організмі; ставати сухорлявішим, втрачати зайву вагу після зимового утримання в стайні та початку випасів на свіжій траві.
2. (переносно, розмовне) Ставати рухливішим, жвавішим, активнішим; розбавлятися, розрухуватися після періоду млявості або бездіяльності.
-
розшплінтування
1. Процес дії за значенням дієслова “розшплінтувати”; демонтаж, зняття шплінта (шплінтів) — тонкого металевого стрижня, штифта або чеки, що вставляється в отвір для фіксації деталей механізму.
2. Технічна операція у машинобудуванні, ремонті або обслуговуванні техніки, що полягає у вийманні шплінтів для роз’єднання, розборки чи регулювання вузлів і деталей.
-
одвільжений
Одвільжений (від власної назви «Одвіл» — персонаж творів Дж. Р. Р. Толкіна) — фантастичний прикметник, що характеризує когось або щось як належне, створене або пов’язане з Одвілом, одним з гномів, згаданих у легендаріумі Середзем’я.
-
розшпурляти
Розкидати, розбризкати, розпорошити щось рідке або сипке в різні боки, часто неохайно або з силою.
-
розшпурлятися
Розсипатися, розлітатися в різні боки (переважно про дрібні предмети, частинки).
Розбридатися, розійтися в різні сторони (про людей, тварин).
Перен.: швидко витрачатися, марнуватися (про гроші, майно тощо).
-
одвір
1. Відкрита площа перед будинком, садибою або храмом, часто обмежена будівлями чи огорожею; подвір’я, двір.
2. (заст.) Простір, територія навколо будь-чого; околиця.
3. (у спеціальному вжитку) Назва конкретних історичних місць, площ або адміністративних центрів (наприклад, княжий двір, королівський двір).
-
одвірець
1. У давньоруській архітектурі — вертикальна кам’яна або дерев’яна плита, що розташовувалась по боках вхідного отвору (дверей, воріт) і слугувала їхнім обрамленням; аналог сучасного дверного косяка.
2. У сучасній архітектурі та будівництві — бічна частина (косяк) дверного або віконного отвору у стіні, до якої кріпляться двері чи віконна рама.