1. (у техніці) Призначений для розпирання, створення розпору; такий, що працює на розпір або утримується за рахунок розпору.
2. (у будівництві) Такий, що створює боковий тиск, розпирає конструкцію (наприклад, про розпірні балки, сили).
розпірний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |