Словник Української Мови
Буква
1. Рознести, розігнати щось легке, дрібне (про вітер, повітряний потік тощо); змусити розлетітися у різні боки (наприклад, хмари, дим, пил, папірці).
2. Перен. Знищити, примусити зникнути (почуття, думки, сумніви, настрої); позбавити сили, значення (сподівання, ілюзії, мрії).
3. Розсіяти, послабити концентрацію уваги, зосередженості; відволікти.
4. Розпустити, розпустивши розвіяти (волосся, гриву).
Приклад 1:
Тим часом троє друзів-офіцерів — Карамбольйо, Пантальо- не і Ґалілейо — в надії трохи розвіяти гіркоту своєї поразки — вдалися до товариства трьох знаних у місті куртизанок — Смеральдіни, Кляріче та Розалінди. Однак ні грайливі дівочі пестощі, ні шляхетне вино, ні затишок і невимушені розмови не в змозі поліпшити настрій гостей.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Це «собі дорожче коштує», як мовлять крамарі… Раніше чи пізніше, вже хоч би й через сморід, ви ж догадаєтеся-таки, що смітник є смітник, а не той рожевий поетичний квітник, на якому феї мали порозсипати алмази та перли; тому-то треба іноді заздалегідь розвіяти свої ілюзії, розвіяти їх з цілою свідомістю та й оглянутися навкруги тверезіш… Я до вас маю велику симпатію; признаюся про це щиро — через те й дозволяю собі самовільно застерегти вас, що смітник завжди є тільки смітник… — Що таке вам зробили Андропули, що ви їх звете смітником? — смутно спитав Лаговський.
— Тютюнник Григорій, “Вир”