розігнати

1. Змусити когось або щось швидко рухатися, надати великої швидкості; прискорити хід, біг тощо.

2. Примусити розбігтися, роз’їхатися в різні боки; розсіяти, прогнати (натовп, зібрання, ворога).

3. Розпустити, ліквідувати (організацію, установу, збори).

4. Розганяючи, зробити рідшим, менш густим (про хмари, туман, дим).

5. Розвести, розлучити когось, припинити близькі стосунки, спільне життя.

6. Розібрати, демонтувати щось зібране, складене.

Приклади вживання

Приклад 1:
Коли професорові в Москві хочеться розігнати свою самоту, йде він і до Шмідтів. Там він бажаний гість, «свій», і йому теж любо бачити всю сім’ю.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: дієслово () |