розривати

1. Розділяти на частини, розчленовувати, розтягуючи або розколюючи; руйнувати цілісність чогось.

2. Роз’єднувати, переривати зв’язок, контакт або єдність між кимось, чимось.

3. Робити розрив, діру, проріз у чомусь; пробивати, прорізувати.

4. Розтягуючи, збільшувати розмір або ширину чогось (наприклад, отвору, щілини).

5. Припиняти, переривати хід, стан або дію чогось (наприклад, розривати мовчанку, переговори).

6. Викликати відчуття гострого болю, розлому, суперечності в думках або почуттях.

7. У техніці: перевищувати межу міцності матеріалу, приводячи до руйнування.

Приклади вживання

Приклад 1:
Доки людина здатна розривати ці кола, доти вона справді жива й творча… У грудні ми поїхали в Черкаси на похорон Василя: Дзюба, Світличний, Сверстюк, Леонід Коваленко, Алла Горська… Ми з Аллою несли за труною кетяги калини й червону китайку. Було дуже холодно, і ми вмовляли Івана Дзюбу з огляду на його здоров’я не знімати шапку, але він уперто зривав її з голови… Невдовзі організували в Києві у Клубі медінституту вечір пам’яти В. Симоненка.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
I не хотiлось розходитись iз лiсу, розривати на частки могутнє тiло… * * * Неспокiйно було в селi. З тої ночi, як сходились в лiсi i поклали забрати панову землю, минув цiлий тиждень, але люди вагались.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: дієслово () |