Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що існує самостійно, не є частиною чогось, відокремлений від інших; самостійний, обособлений.
2. Особливий, відмінний від інших; специфічний.
3. Призначений для когось або чогось одного; індивідуальний.
4. Не пов’язаний із загальним, основним; приватний, побічний.
Приклад 1:
Чоловіки колінкують на розстелених на землі спеціальних килимках у характерній молитовній позі, звернені обличчям на схід; різкий крик ішака; священне деревце, все обвішане якимись стрічками й ганчірочками; зблизька розлогі гори, порослі ліщиною, а за ними піднебесні вершини в білих шапках, що до них, здасться, так близько: завдяки якомусь незрозумілому мені оптичному ефектові чітко видно кожну стежинку, кожну улоговинку, навіть окремий кущик. Їздили, озброївшись путівниками, керовані властивою мені інтуїцією мандрівника.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Формулу для періоду Т математич- ного маятника можна отримати з виразу lgm J2T π= , якщо розглядати математичний маятник як окремий випадок фізичного, в якому вся маса зосереджена в центрі мас C на віддалі L від підвісу, що дорівнює довжині l нитки математичного маятника. Тоді 2lmJ = і маємо g l2T π= .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Отже, самоіндукція – це окремий випадок загального явища електроруші й- ної індукції. Розглянемо соленоїд, що має N вит- ків, по яких проходить струм I від зовніш- нього джерела.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”