1. Який існує, трапляється або використовується в одному екземплярі, у незначній кількості; поодинокий.
2. (У математиці, техніці) Який стосується одиниці виміру, одиниці рахунку або має величину, що дорівнює одній такій одиниці.
одиничний
Буква
Приклади:
Приклад 1:
А отже, ваші античні естети-культурники втішаються не своїми рідними грецькими, а турецькими піснями… Та не думайте, що це одиничний випадок: не тільки тут, а й скрізь — греки співають пісень турецьких… Та й пісня ж, аби ви знали, гарна!! Грицько, бренькаючи собі на мандоліні, затинав турецької співанки про елегантного та галантного писаря (кьатіба).
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Це одиничний позитивний точковий заряд, який не бере участі у створенні поля і не спотворює досліджуване поле, тобто не спричинює перерозподілу зарядів, які утворюють п о- ле. Якщо в поле, що створюється зарядом q помістити пробний заряд прq , то на нь о- го діє сила F , яка пропорційна до велич и- ни прq .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Напруженість електричного поля числово дорівнює силі, що діє на одиничний позитивний пробний заряд в даній точці поля. За напря мок вектора напруженості E беруть напрямок сили, з якою поле діє на пробний позитивний заряд, вміщений у певну точку поля (рис.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”