Словник Української Мови
Буква
1. Властивість або стан того, що відбувається в один і той самий час, збігається за часом; синхронність.
2. (У філософії та фізиці) Відносна характеристика подій, що вважаються такими, що відбуваються водночас в одній системі відліку, залежно від її стану руху.
Приклад 1:
Се означає у лїтописця, як знаємо, одночасність приблизну. Перед тим він оповідав про боротьбу Войшелка за помочию Василька і Шварна з противними партиями в Литві — те що в 1 Новгородській стоїть під 1265 р. і дїйсно до 1264-5 рр.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”
Приклад 2:
Се все очевидно вказує на близьку одночасність смерти Шварна й Василька, хоч виглядає так, що перше умер Шварно, а потім Василько, бо оповівши смерть Шварна попереду, і навить забігши наперед з Тройденом лїтописець нїгде не натякає, що він вертаєть ся потім в часи перед смертию Шварна — щоб оповісти про смерть Василька. Terminus non post quem для смерти Василька — се весна 1271 р.: в грамотї виданій угорським королем Стефаном в липнї 1271 р. він вичисляє сучасних галицько-волинських князїв: Leonem generum nostrum Ruthenorum ducem, Mitizlaurn fratrem eiusdem et Wazulem filium Wazule duces Ruthenorum (Theiner Monumenta Hungariae I с.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”