самостійний

1. Такий, що діє, існує або може функціонувати без сторонньої допомоги, опіки чи контролю; незалежний у своїх діях, вчинках, думках.

2. Який не є частиною чогось іншого, а становить окрему, цілісну одиницю; відокремлений, обособлений.

3. (У науці, техніці) Основний, головний, а не допоміжний; такий, що має самостійне значення.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: прикментик () |