самостійний
[sɑmostijnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Такий, що діє, існує або може функціонувати без сторонньої допомоги, опіки чи контролю; незалежний у своїх діях, вчинках, думках.
-
Який не є частиною чогось іншого, а становить окрему, цілісну одиницю; відокремлений, обособлений.
-
(У науці, техніці) Основний, головний, а не допоміжний; такий, що має самостійне значення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самостійний, р. самостійного, д. самостійному, з. самостійного, о. самостійним, м. самостійнім