поодинокий
[poodɪnokɪj] Прикметник
Буква:П
Значення
-
Який існує, перебуває або трапляється не в групі, не разом з іншими, а сам по собі; окремий, ізольований.
-
Який не має родини, близьких людей або постійного товариства; самітній, самотній.
-
Який трапляється зрідка, не часто; випадковий, нечисленний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. поодинокий, р. поодинокого, д. поодинокому, з. поодинокого, о. поодиноким, м. поодинокім