Древослів

Словник Української Мови

пообціловуваний

[poobt͡siloʋuʋɑnɪj] Прикметник

Буква:П

Значення

Термін, що позначає об’єкт (зазвичай архітектурну споруду, пам’ятник, деталь інтер’єру), який було піддано процесу обціловування — остаточного формування, опорядження або художнього оздоблення фасаду чи поверхні шляхом створення рельєфних ліпних елементів, різьблення, шліфування тощо.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. пообціловуваний, р. пообціловуваного, д. пообціловуваному, з. пообціловуваного, о. пообціловуваним, м. пообціловуванім

Більше записів