Значення
-
Зовнішня сторона, оболонка або межа предмета, тіла, простору, що відокремлює його від навколишнього середовища або сусідніх об’єктів.
-
Геометричне поняття, що означає двовимірний безперервний об’єкт у просторі, який може бути як плоским (площина), так і кривим.
-
Верхній, найближчий до оточуючого середовища шар чого-небудь (наприклад, рідини, ґрунту).
-
У переносному значенні — зовнішній, часто несуттєвий бік явища, процесу, що не відображає його глибинної суті.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. поверхня, р. поверхні, д. поверхні, з. поверхню, о. поверхнею, м. поверхні, к. поверхне