площина

1. Геометричне поняття, що означає безмежну, рівну, двовимірну поверхню, яка має довжину та ширину, але не має товщини; множина всіх точок, рівновіддалених від двох заданих точок або розташованих на прямій, що з’єднує дві точки.

2. Рівна, гладка поверхня чого-небудь, не обов’язково горизонтальна (наприклад, похила площина).

3. Те саме, що рівнина — велика, порівняно рівна ділянка земної поверхні.

4. У техніці, мистецтві тощо — рівна сторона, грань або ділянка поверхні предмета.

5. У переносному значенні — сфера, галузь діяльності, мислення або розгляду явища (наприклад, моральна площина, теоретична площина).

Приклади вживання

Приклад 1:
Ці черепочки ще були найкращими інструментами для обточування цвяшків та дроту, — вузенька площина розламу заступала собою найкращі бруси та напильники. Лежачи біля схрещення рур горілиць і працюючи зубною щіточкою, Андрій мав зв’язок з усіма камерами своєї сторони.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”

Приклад 2:
Нехай площина P заряджена рівн о- мірно з поверхневою густиною заряду σ+ (рис.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
Якщо пропускати п остійний елек- тричний струм через рамку, то вона повер- тається навколо осі нитки С так, що її площина розташовується перпендикулярно до вектора B  магнітної індукції поля. Рам- ка із струмом завжди встановлюється у з о- внішньому однорідному магнітному полі в тому положенні, при якому власний магн і- тний момент mp рамки збігається з н а- прямком B  .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |