дзеркало

Приклад 1:
«Порожнеча і холод індустріалізованого печерного століття» (Дзеркало тижня.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
), на письмовому столі залишає окуляри, дивиться на себе в дзеркало, тоді одягає інші окуляри, нові, знову дивиться на себе, показує собі, дзеркалові та цілому світові язика, ще раз оглядає кімнату, диктофон ще крутиться, він тихо (безшелесно!) виходить у коридор, його кроки приглушені товстими килимами, він скрадається сходами, прослизає повз рецепцію і заснулого в ній мурина, схожого на царя Katnapa й на Отелло водночас, мурин розплющує очі, але пізно, вже пізно, вхідні двері саме закрилися за кимось, за ким, за ним, за цим вічним утікачем, ну що, як там, Венеція чудова і рання, канали пахнуть водою, на небі розвиднілось, вітер з лагуни повний розквітлими гаями, весна тільки починається, і півжиття ще попереду… Липень 1995р- Ю.А Народився I960 року7 в Станіславі.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
(Дивиться у дзеркало.) Ой, якi очi червонi, аж запухли!
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”