верх

Значення

1. (Лінгвістика) –

   Найвища частина чого-небудь, що має вертикальну протяжність; протилежне до низу, споду.

2. (Техніка) –

   Зовнішня, лицьова сторона одягу, тканини, матеріалу або предмета, що призначена для огляду; лице.

3. (Філософія) –

   Перен. Перевага, панування, домінування в чомусь; стан, коли хтось або щось виявляється сильнішим, займає провідне становище.

4. (Лінгвістика) –

   У сполученнях: верх чого — найвищий ступінь, крайній прояв якої-небудь якості, стану, почуття.

5. (Техніка) –

   У техніці, музиці та ремеслах: верхній регістр, діапазон; частина механізму, деталі, що розташована зверху або відповідає за високі тони.

Правопис та відмінювання

Синоніми & Антоніми