верховина

Значення

1. (Геологія) –

   Верхня частина гори, пагорба або будь-якої височини; вершина.

2. (Геологія) –

   Місцевість, розташована в горах, на височині; нагір’я, височина.

3. (Геологія) –

   (заст. та діал.) Місцевість, розташована вгорі за течією річки; верхов’я.

4. (Географія) –

   (як власна назва, з великої літери) Історико-географічна область Українських Карпат, що охоплює території в межах сучасних Івано-Франківської та Закарпатської областей, населену переважно гуцулами; Гуцульщина.

Правопис та відмінювання

Синоніми & Антоніми

Приклади з художньої літератури

• Верховино, світку ти наш!
  Гей, як у тебе тут мило!
  Як ігри вод, плине ту час,
  Свобідно, шумно, весело.
  Ой немає краю, краю
  Над ту Верховину!
  Коби мені тут побути
  Хоч одну годину!
  Ой немає краю, краю
  Над ту Верховину!
  Коби мені тут побути
  Хоч одну годину!
  З верха на верх, а з бору в бір
  З легкою в серці думкою,
  В чересі крис, в руках топір,
  Буяє леґінь тобою.
  Єсть у мене топір, топір,
  Ще й кована бляшка,
  Не боюся того німця,
  Ані того ляшка!
  Єсть у мене топір, топір,
  Ще й кована бляшка,
  Не боюся того німця,
  Ані того ляшка!
  Ей, що ми там Поділля край!
  Нам полонина — Поділля,
  А бори — степ, ялиця — май,
  А звіра голос — весілля!
  — Віктор Неборак