тім’я

1. Верхня частина голови людини або тварини між лобовою, потиличною та скроневими кістками; маківка.

2. У поетичній мові — верхівка, вершина чогось (наприклад, гори, дерева).

3. У техніці — верхня, часто пласка частина деяких предметів (наприклад, голки, цвяха).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |