пік

1. Найвища точка гори, вершина гірського масиву або іншої піднесеності.

2. Найвищий ступінь, максимальне значення, кульмінаційний момент у розвитку якого-небудь процесу, стану або явища (наприклад, пік навантаження, пік популярності).

3. Гострий верхній кінець, вістря чогось (застаріле або спеціалізоване вживання).

Приклади вживання

Приклад 1:
У духовці великої пічки, котра обігрівала нашу кімнату, батько пік дорогоцінну чернігівську картоплю, мішок якої вдалося вивезти з дому. На цей делікатес із делікатесів, а головне — на любу розмову збиралися в нас люди.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Частина мови: іменник (однина) |