Значення
- (Психологія) –
Який перебуває сам, без інших людей; самітний, самотній.
- (Соціологія) –
Який не має родини, близьких людей; позбавлений родинного чи товариського кола.
- (Психологія) –
Який відчуває самотність, почуття відокремленості від інших.
- (Психологія) –
Який відбувається або переживається на самоті, без участі чи спілкування з іншими.
- (Лінгвістика) –
Розм. Який є єдиним, один-однісінький у своєму роді.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. одинокий, р. одинокого, д. одинокому, з. одинокого, о. одиноким, м. одинокім, к. одинокий