Словник Української Мови
Буква
1. Рідкісна назва села в Україні, зокрема колишня назва села Розтоки в Івано-Франківській області.
2. У техніці та промисловості — спеціальний термін для позначення ріжучого інструмента, гострого краю деталі або ділянки, де відбувається різання (наприклад, різка металу).
3. У сільському господарстві — частина рослини (пагін, бульба, листок), що відокремлюється від материнської особини для вегетативного розмноження (садженець).
Приклад 1:
Наступна Цитата більш різка й відверта у Своїй, дозволю собі дати Оцінку, запеклій Антиалегорійності. Вона походить зі славнозвісної й, на жаль, Часто Цитованої Проповіді Лютера «De captivitate babylonica ecclesiae praeludium»1 і звучить приблизно так: «Усі ці алегоричні штудії суть розваги людців, погрузлих у неробстві та пустомельстві.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Б у ч о к — кийок, палиця; різка, лозина. Бучя — буки, палиці («таже я доста набрав бучя, доки я навчивси розуму»).
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 3:
Різка (вода) — холодна («як різка вода в новий збанок»). Ріхтувати — тут: 1) залякувати, починати бити («пана ріхтуеси знов на іншу моду; люшні не показуй, бо вмре відразу, але пужівном настраш»); 2) бити («стару за старі прошивки добре виріхтувати»); 3) обслуговувати («Марійка добре нас ріхтує»).
— Зеров Микола, “Камена”