1. Властивість або стан того, що розшматоване; подрібненість на окремі, часто невеликі частини, фрагменти.
2. Переносно: внутрішня роздробленість, відсутність цілісності, єдності (про суспільство, організацію, думки тощо).
розшматованість
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Вічна розшматованість серця, незмінне гноблення, невгавучий біль. Як тяжко, як тяжко любити цю батьківщину, і несеш цю любов, як невтишиме страждання, як досмертний хрест.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”
Частина мови: іменник (однина) |