Словник Української Мови
1. Дія за значенням дієслова “розпускати” — процес звільнення, розформування організації, установи, зборів тощо.
2. (у хімії, техніці) Процес розчинення, переведення твердої речовини в рідкий стан шляхом дії на неї певної рідини (розчинника).
3. (переносно) Дія за значенням дієслова “розпускати” у сенсі дозволу собі або комусь повної свободи дій, часто з негативним відтінком (сварки, пліток, безладдя).
1. У спосіб, що ображає гідність або почуття людини; принизливо, з образами.
2. Прикметно, болісно, прикро; так, що спричиняє моральні страждання.
1. Розкривати, розгортати щось згорнуте, стягнуте або зв’язане; послаблювати з’єднання частин чогось.
2. Звільняти від натягу, робити менш тугим; дозволяти щось, що було натягнуте або стягнуте, послабитися.
3. Переставати підтримувати дисципліну, порядок; дозволяти собі або іншим поводитися безладно, втрачати контроль.
4. Розчиняти, розріджувати щільну або тверду речовину в рідині.
5. Ліквідовувати, припиняти діяльність організації, установи, колективу; звільняти зі служби, роботи.
6. Дозволяти рослинам (наприклад, волоссю, гілкам) вільно рости, не стримувати їх розвиток.
1. Який містить образи, створює яскраві уявні картини; метафоричний, поетичний.
2. Який є характерним, типовим представником чогось; уособлює якісь риси.
3. (У мистецтві) Пов’язаний з художнім відтворенням дійсності в конкретно-чуттєвих формах; що стосується образу як основної одиниці художнього мислення.
1. Втрачати дисципліну, порядок, ставати незграбним, неохайним або розбещеним у поведінці, втрачати колишню форму (про колектив, організацію, армію тощо).
2. Дозволяти собі занадто багато, втрачати стриманість, починати поводитися розв’язно, зухвало, нехтувати правилами пристойності (про людину).
3. Розкриватися, розквітати, розгортатися (про пуп’янки, квіти, листя).
4. Розчинятися, переходити у рідкий стан, розпадатися на складові частини (про речовини, суміші).
5. Розстібатися, розв’язуватися, ставати вільним, нестягнутим (про одяг, вузли, зачіску).
6. Розходитися, роз’їжджатися у різні боки, припиняти збори або діяльність (про натовп, зібрання, установу).
1. Той, хто створює художні образи, зокрема іконописець, художник, що пише релігійні образи.
2. Заст. Той, хто насміхається, глузує з когось; образник.
Розпростуватися — розправлятися, випростовуватися після згинання, набувати прямої форми (про частини тіла, рослини тощо).
Розпростуватися — перен. набирати сили, розвиватися, поширюватися, охоплювати все більше простору або сферу діяльності.
1. Жінка, яка створює образи (ікони) або торгує ними; жінка-образник.
2. Заст. Жінка, яка відзначається побожністю, часто відвідує церкву, старанно виконує релігійні обряди.
3. Рідкісне. Назва церковного чи монастирського приміщення, де зберігаються ікони.
Процес скасування або припинення процедур, особливо в контексті зупинення судових, адміністративних або бюрократичних процесів.
У політичному контексті — демонтаж або ліквідація встановлених процедур, правил або механізмів, часто з метою децентралізації або спрощення системи управління.
1. Властивість художньої мови, що полягає у відтворенні явищ дійсності через конкретно-чуттєві образи, які викликають уяву та емоційне сприйняття; образна основа твору, мови.
2. Насиченість образів, виразів, що містять образи; якість того, що є образним.