1. Дія за значенням дієслова “образити”; образження, приниження гідності чи почуттів людини, а також почуття приниженості, глибокої досади, викликане такою дією.
2. (заст., рідк.) Те саме, що образ; зображення, вигляд, подоба когось або чогось.
образа
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Вона одсунулась од образа й сіла проти вікна. Малі діти поставали серед хати й повитріщали на Кайдашиху оченята.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 2:
I в мене лишилась у серці тільки образа, що марно потрачено півроку, марно прийнято на душу муки через розлуку з тобою, через утрачене кохання… — Не втрачене, — тихо промовила Орися, — але слухай, Антосю: за що ж я так страшенно каралася, коли й без того моє життя лічилося лишень днями?
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”
Частина мови: іменник (однина) |