Словник Української Мови
Буква
1. Який містить образи, створює яскраві уявні картини; метафоричний, поетичний.
2. Який є характерним, типовим представником чогось; уособлює якісь риси.
3. (У мистецтві) Пов’язаний з художнім відтворенням дійсності в конкретно-чуттєвих формах; що стосується образу як основної одиниці художнього мислення.
Приклад 1:
Образний світ раннього, геніального Тичини органічно входив у мою підсвідомість — уже тоді в мене не було проблем з розумінням складної метафорики типу «коливалося флейтами там, де сонце зайшло» чи «випив доброго вина залізний день». Я все це розуміла й уявляла (хоча, звісно, і не могла б пояснити, та хіба поезія потребує пояснень?!)
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
“Єдиного господа Бог, двоє оці…” “Увійшли до Ноя в ковчег два, два…” А якщо розміркувати, тоді кожен образ є троє, тобто простий, образний і утворюваний, наприклад: хліб простий, хліб образний і хліб ангельський. “Не хлібом єдиним жива буде людина…” Гроно просте, образне й звеселяюче.
— Тютюнник Григорій, “Вир”