Древослів

Словник Української Мови

  • опукуватість

    Опукуватість — властивість за значенням прикметника “опукуватий”; стан, коли щось має опуклу, випуклу форму або виступає над поверхнею.

  • розмуровувати

    1. Розбирати муровану споруду або її частину, розбирати кладку.

    2. Перен. Знищувати перешкоди, звільняти від усього, що гальмує, стримує розвиток; розкріпачувати.

  • оптичний

    1. Стосунний до оптики, пов’язаний із законами світла та його випромінюванням, поширенням і взаємодією з речовиною.

    2. Призначений для спостереження, передачі чи перетворення зображень за допомогою світла (про прилади, системи, явища).

    3. Такий, що сприймається зором, візуальний; відноситься до зорового сприйняття.

  • оптично

    1. Стосовно зору, зорових відчуттів або властивостей; так, як сприймається зором, візуально.

    2. Стосовно оптики як науки про світло та його властивості; за законами оптики, за допомогою оптичних приладів.

  • розмуровуватися

    1. Втрачати міцність, цілісність, поступово руйнуватися (про муровану споруду, стіну тощо).

    2. Перен. ставати менш замкнутим, відкриватися для спілкування, позбуватися внутрішніх психологічних бар’єрів.

  • оптований

    1. (про продукцію, товари) такий, що продається або купується великими партіями, оптом.

    2. (перен., розм.) такий, що стосується багатьох осіб або явищ одночасно; масовий, загальний.

  • розмурувати

    1. Розібрати, розібрати на частини муровану споруду або її ділянку; демонтувати кладку.

    2. Перен. Зруйнувати, знищити щось міцне, стійке, що нагадує фортецю (наприклад, систему поглядів, переконань).

  • оптовий

    1. Який стосується продажу або купівлі товарів великими партіями, зазвичай для подальшого перепродажу або промислового використання (протилежність — роздрібний).

    2. Який здійснюється великими масштабами, у великій кількості, масовий.

  • розмуруватися

    1. Розпастися, розвалитися на складові частини (про муровану споруду або конструкцію).

    2. Перен. Втратити цілісність, монолітність; розпастися, роз’єднатися (про організацію, колектив тощо).

  • розм’якання

    1. Процес дії за значенням дієслів “розм’якати”, “розм’якатися” і “розм’якнути”, “розм’якнутися”; перетворення чогось твердого на м’яке, пухке або рідке, часто внаслідок зволоження, нагрівання або хімічного впливу.

    2. Стан чогось, що розм’якло; результат такої дії.

    3. Переносно: втрата твердості характеру, рішучості, послаблення дисципліни, волі тощо; розтріпаність, м’якотілість.

    4. Медичний термін: патологічний процес розрідження, розпущення тканин організму, часто з наступним розпадом (наприклад, некрозом).