Ополуночі — прислівник, що означає: опівночі, у середині ночі, у момент переходу від одних добах до інших.
Категорія: О
-
ополчати
1. (заст.) Ставати на захист когось або чогось, брати участь у боротьбі проти кого-, чого-небудь; об’єднуватися для спільного захисту або нападу.
2. (перен., рідк.) Виступати проти когось, чогось з критикою, запереченням; різко протидіяти.
-
ополчатися
1. (проти кого, чого) Ставати вороже налаштованим, виявляти недоброзичливість, ворогувати; обурюватися, сердитися.
2. (на кого, що) Заст. Озброюватися для боротьби, готуватися до війни; виступати проти когось із зброєю в руках.
-
ополченець
1. Учасник ополчення — добровольчого військового формування, створеного для допомоги регулярній армії під час війни або в надзвичайних ситуаціях.
2. Військовослужбовець територіальної оборони або добровольчого підрозділу, який бере участь у захисті країни, часто на добровольчих засадах.
3. Історично — ратник народного ополчення, міліції.
-
ополченка
1. Жінка, яка добровільно вступила до ополчення (народного, територіального) для участі у бойових діях або обороні своєї землі, особливо під час війни або збройного конфлікту.
2. Розмовне позначення жінки-бойовиці, яка служить у добровольчих формуваннях, зокрема у складі Сил територіальної оборони України.
-
ополчення
1. Військове формування, створене на добровольчій основі з місцевого населення під час війни або загрози ворожого нападу для допомоги регулярній армії, часто зі складовою територіальної оборони.
2. Історично — народне військо, загальне збірне військо в давній Русі та козацькій державі, яке скликалось у разі небезпеки.
3. У широкому сенсі — озброєне об’єднання громадян, яке стихійно або організовано береться за зброю для захисту своїх інтересів, території або ідей.
-
ополченський
1. Стосунний до ополчення (народного війська, добровольчого формування), властивий йому, що належить йому.
2. Стосунний до військовослужбовців ополчення, до ополченців.
-
ополчити
1. Зібрати, організувати ополчення (народне військо) для участі у бойових діях; озброїти населення.
2. (переносне значення) Різко виступити проти когось або чогось, об’єднатися з ворожими намірами; налаштувати, підбурити.
-
ополчитися
1. Об’єднатися з кимось, приєднатися до когось для спільної боротьби, виступити проти кого-, чого-небудь; озброїтися для боротьби.
2. Різко виступити проти кого-, чого-небудь, вороже налаштуватися, обуритися.
-
ополювати
1. (спеціальне) Обробляти полюванням певну територію, здійснювати полювання на звіра чи птицю в межах конкретної ділянки.
2. (переносне, рідко) Пильно оглядати, обшукувати місцевість, простір очима, наче мисливець, що вишукує здобич.