ополчення

Значення

1. Військове формування, створене на добровольчій основі з місцевого населення під час війни або загрози ворожого нападу для допомоги регулярній армії, часто зі складовою територіальної оборони.

2. Історично — народне військо, загальне збірне військо в давній Русі та козацькій державі, яке скликалось у разі небезпеки.

3. У широкому сенсі — озброєнеоб’єднання громадян, яке стихійно або організовано береться за зброю для захисту своїх інтересів, території або ідей.

Правопис та відмінювання